Спогади Джека Демпсі

У молоді роки я встиг попрацювати шахтарем, ковбоєм, прибиральником і багато ким ще, але все-таки більшу частину часу тинявся, адже ця робота мені не подобалася.

Єдине, що я вмів робити добре – битися. Тому бився скрізь, де тільки міг. У шкільних залах, поряд із салунами, в підвалах магазинів, у будь-якому місці, де платили гроші.

Якось пройшов 30 миль через пустелю до міста Голдфілд, штат Невада, щоб побитися за 20 доларів. Адже це було тоді для мене неймовірним статком.

У той час, коли не було грошей та панувала повна безнадія, я готовий був підставити свою щелепу під удар кувалдою, якби мені пообіцяли заплатити за це 10 доларів.

Мене часто били, але здаватися було не в моїх правилах і я тримався до кінця.

Дуже часто люди не давали мені жодного шансу на перемогу, але я завжди вірив у себе і знав, що поки ти дихаєш шанс є завжди!

Джек Демпсі, легендарний чемпіон початку 20-го століття.