Маліньяджі віддав належне Ломі: «Викликав лиш найсильніших»

Колишній чемпіон світу Пол Маліньяджі віддав належне колишньому чемпіону світу у трьох дивізіонах Василю Ломаченку, який оголосив про завершення кар’єри.

«Важливий момент – це те, що він вийшов за рамки стандартного. Треба враховувати й те, що він пізно перейшов у професіонали через свою аматорську кар’єру – і попри це став чемпіоном світу в трьох вагових категоріях. А це більше, ніж досягає більшість боксерів, які переходять у профі ще в 19.

Він не витрачав час на 15 обов’язкових поєдинків проти суперників, яких дають перспективним бійцям для розкачки. Він не хотів цього. Він уже був готовим – і сам це знав. Він азав: «Я вже сформований боксер, я можу одразу виходити на чемпіонів світу». І це дуже важливо. Бо дехто хоче бачити в кар’єрі 40 боїв, але більшість із них – просто заповнення статистики.

Коли ми говоримо про кар’єру рівня Зали Слави, я вважаю, що аматорські досягнення теж треба враховувати. Подивіться, наприклад, на Теофіло Стівенсона – у 70-х він був величним боксером, хоча й не переходив у профі. Такі досягнення не можна ігнорувати. І якщо ми беремо Ломаченка, який і в аматорах був винятковим, і в професіоналах досяг неймовірного – то загальна картина справді вражає.

Думаю, з поколінням вихідців із СРСР усе поступово завершується. Ломаченко ж народився ще в Радянському Союзі – у 1988 році. Багато боксерів того покоління або взагалі не переходили в професіонали, або робили це дуже пізно.

Ось, наприклад, боксер, який переміг Геннадія Головкіна у фіналі Олімпіади 2004 року – Гайдарбек Гайдарбеков. Він так і не став професіоналом. Або дворазовий олімпійський чемпіон Олег Саїтов – він теж не пішов у профі.

Навіть після розпаду СРСР менталітет залишався старим – багато хто залишався в аматорах. А ті, хто йшов у профі, робили це пізно, як Ломаченко. Але зараз ми бачимо зміну – нове покоління йде у професіонали вже в 19–20 років. І вже вони будуть мати по 40 боїв у кар’єрі.

Але стиль покоління Ломаченка, ймовірно, завершується. Колись не можна було ставати професіоналом, потім – можна, але ще не знали, як це працює. А зараз – це вже норма. Тож я вважаю, що не можна критикувати Ломаченка за те, що в нього не було довгої кар’єри в профі. Те, що він зробив за той час – вражає.

Якщо брати його поразки – єдина повністю заслужена була проти Теофімо Лопеса. Але загалом він завжди обирав найважчі бої, навіть якщо це грало проти нього самого. Він не намагався, як багато західних боксерів, вибирати гучні імена, які вже були в минулому, просто щоб прикрасити резюме. Він шукав суперників у найкращій формі, у розквіті. Пам’ятаєте, коли він викликав на бій Ніколаса Волтерса, який тоді просто знищував людей? А Лома сказав: «Я хочу цей бій».

Єдиний виняток – це, мабуть, поєдинок з Гільєрмо Рігондо. Але й тоді він не гнався за цим боєм. Після бою він сам казав: «Мені просто дали цей поєдинок». Рігондо тоді ніхто не хотів. Йому теж потрібен був бій, тому його й поставили з Ломаченком. І навіть сам Василь після бою визнав: «Він був надто малий. Що я міг зробити? Я зробив те, що мав зробити».

Але загалом він не шукав легких шляхів. Він викликав на бій найсильніших. І це – приклад для всіх», – сказав Маліньяджі.