Українські чемпіони WBC

Минулими вихідними український боксер Сергій Богачук здобув перемогу над американцем Браяном Мендосою, здобувши вакантний титул «тимчасового» чемпіона WBC у першій середній вазі.

Спочатку українець мав боксувати за повноцінний пояс WBC проти американця Себастьяна Фундори, який у підсумку провів бій за цей титул з австралійським чемпіоном WBO Тімом Цзю. А Богачуку довелося задовольнятися поєдинком за звання «тимчасового» чемпіона WBC.

Статус «тимчасового» чемпіона дає Сергію можливість бути головним претендентом на повноцінний титул WBC, яким після перемоги над Тімом Цзю заволодів Фундора.

Поки що важко спрогнозувати, коли саме українець отримає шанс поборотися з Фундорою, оскільки у велику гру в першій середній вазі хочуть увірватись Теренс Кроуфорд та Еррол Спенс.

А поки ми стежитимемо за розвитком подій навколо кар'єри Богачука, згадаємо інших українців, які в різні роки володіли поясом WBC.

Віталій Кличко

Вагова категорія: Надважка

Роки володіння титулом: (2004-2005, 2008-2013)

Кількість захистів: 10

Віталій Кличко – перший український боксер, який здобув титул WBC. Більше того, Кличко-старший зумів зробити це двічі – спочатку у 2004 році та повторно у 2008-му.

Вперше «Доктор Залізний Кулак» спробував отримати зелений пояс у червні 2003-го. Тоді не зрослося. Леннокс Льюїс у драматичному бою зумів захистити титул від зазіхань українця. Попри те, що Віталій тоді не став чемпіоном, йому все одно вдалося здобути повагу американської публіки. Це підвищило інтерес до його подальших поєдинків у США.

У квітні 2004 року Кличко-старший в бою з південноафриканцем Коррі Сандерсом убив одразу двох зайців – завоював вакантний пояс WBC та помстився за брата. Сандерс роком раніше брутально нокаутував Володимира.

Наприкінці 2004 року Віталій мав провести бій з уже «поржавілим» Майком Тайсоном. Доказом того, що Майк вже остаточно вичерпав себе у боксі – стала його поразка у бою з британцем Денні Вільямсом, який у підсумку і став суперником Кличка. Українець не відчув Вільямса, нокаутувавши того у 8-му раунді.

Низка травм не дозволила Кличку-старшому продовжити захищати титул, після чого в грудні 2005-го він вимушено оголосив про завершення кар’єри. Всесвітня боксерська рада високо оцінила досягнення українця, нагородивши його званням «вічного» чемпіона WBC. Цей статус надавав йому право претендувати на позачерговий бій проти діючого чемпіона у разі повернення.

Українець ним скористався.

У 2008 році Віталій Кличко повернувся. Українець у першому ж своєму поєдинку після паузи здолав чинного чемпіона WBC у надважкій вазі – грізного нігерійського нокаутера Сема Пітера. Нігерійський «нічний кошмар» капітулював у перерві між 8-м та 9-м раундами, відмовившись від продовження бою.

Далі була серія з дев'яти поспіль успішних захистів титулу. За цей час Кличком-старшим були побиті Кріс Ареола, Шеннон Бріггс, Дерек Чісора та інші.

У грудні 2013-го Віталій Кличко остаточно пішов із боксу. А у 2016 році на 54-му щорічному конгресі Ради українця було знову визнано «вічним» чемпіоном WBC у надважкій вазі.

Віктор Постол

Вагова категорія: Перша напівсередня

Роки володіння титулом: (2015-2016)

Кількість захистів: 0

Не минуло й двох років з моменту відходу з боксу Віталія Кличка, як в Україні з'явився новий чемпіон WBC. Ним став боксер першої напівсередньої ваги Віктор Постол.

У жовтні 2015-го Постол відбоксував за вакантний титул чемпіона WBC з відомим нокаутером з Аргентини Лукасом Матіссе. Українець, котрий перед поєдинком був явним аутсайдером, але зміг здивувати світ, сенсаційно нокаутувавши топового опонента.

Перші шість раундів бою пройшли в рівній боротьбі, але починаючи з сьомого, Постол повністю заволодів ініціативою, почавши все частіше діставати голову Матіссе своїми ударами і комбінаціями. У 10-му раунді українець ударом з правої відправив представника Аргентини на підлогу, після чого суддя поєдинку зафіксував нокаут.

Постол не став шукати легких шляхів для першого захисту свого титулу, погодившись у наступному бою зустрітися з американцем Теренсом Кроуфордом. То був об'єднавчий поєдинок. Нинішній король P4P тоді був чемпіоном WBO у першій напівсередній вазі. Бій з українцем якраз став черговою сходинкою на шляху Теренса до його першого абсолютного чемпіонства.

На жаль, Віктору тоді не вдалося скласти належної конкуренції Кроуфорду. Українець програв одноголосним рішенням суддів, при цьому двічі побувавши у нокдауні. До цього моменту Постол лишається останнім боксером, якому вдавалося пройти всю дистанцію з Теренсом.

Олександр Усик

Вагова категорія: Перша важка

Роки володіння титулом: (2018-2019)

Кількість захистів: 2

18 травня Олександр Усик проведе бій всього свого життя – українець боксуватиме за звання абсолютного чемпіона світу у хевівейті з Тайсоном Ф'юрі. Саме титул WBC, який належить британцю, відокремлює Олександра від другого абсолютного чемпіонства у кар'єрі.

Перше було у крузервейті. Тоді Усику вдалося об'єднати всі пояси, серед яких, звісно, був і титул WBC.

Українець відібрав зелений пояс у боксера з Латвії Маїріса Брієдіса, додавши його до титулу WBO, яким він вже володів на той час. Сталося це наприкінці січня 2018 року у півфіналі Всесвітньої Боксерської Суперсерії.

Це був найважчий бій Усика у першій важкій вазі. Боксери влаштували видовищне протистояння, намагаючись відповідати ударом на удар. За підсумками 12-раундової боротьби перемогу рішенням більшості суддів віддали українському бійцю.

Пояс WBC належав Усику трохи більше ніж рік. За цей час Олександр встиг його двічі захистити – він стояв на кону у боях українця проти Мурата Гассієва та Тоні Белью.

На початку 2019 року Усик оголосив про свій перехід у надважку вагу, після чого всі його титули у крузервейті стали вакантними. WBC не став винятком.

Олександр Гвоздик

Вагова категорія: Напівважка

Роки володіння титулом: (2018-2019)

Кількість захистів: 1

Історія Гвоздика є чудовим прикладом для Сергія Богачука, оскільки свій чемпіонський шлях Олександр також розпочав із завоювання титулу «тимчасового» чемпіона WBC.

У березні 2018-го Гвоздик не в найяскравішому своєму поєдинку переміг за очками француза Мехді Амара і став «тимчасовим» чемпіоном WBC у напівважкій вазі.

Повноцінним титулом тоді володів канадець Адоніс Стівенсон. Чемпіон, який з 2013 року не провів жодного обов'язкового захисту, цього разу був притиснутий до стінки – бій з українцем був неминучим.

Стівенсон був домашнім чемпіоном, який протягом восьми років боксував лише у Канаді. Бій проти Гвоздика не став винятком – поєдинок було заплановано на 1 грудня 2018 року у Квебеку.

Рідні стіни, підтримка публіки, наявність канадського рефері та одного з бокових суддів – це все було для того, щоб збільшити шанси Стівенсона зберегти звання чемпіона. І справді, якби поєдинок пройшов усю дистанцію, переможцем, швидше за все, оголосили б канадського боксера. На момент зупинки бою Адоніс лідирував на картках двох суддів, а на записці у третього бокового була нічия.

Але, незважаючи на те, що велика частина поєдинку проходила в рівній боротьбі до кінця бою у вікового Стівенсона почав закінчуватися бензин, чим і скористався Гвоздик. Наприкінці 11-го раунду українець викинув близько десяти акцентованих ударів, які припали по цілі, що спричинило нокаут Стівенсона. Гвоздик – повноцінний чемпіон WBC у напівважкій вазі.

Далі був єдиний захист титулу в бою проти француза Дуду Нгубму, після якого була невдала спроба об'єднання поясів з Артуром Бетербієвим. Після того, як Олександр втратив титул, він оголосив про завершення кар'єри, яку через три роки відновив.

Наразі Гвоздик знову намагається повернутися до чемпіонських перегонів. Очікується, що на початку літа українець проведе бій за титул «тимчасового» чемпіона WBC у напівважкій вазі проти Давіда Бенавідеса.

Василь Ломаченко

Вагова категорія: Легка

Роки володіння титулом: (2019-2020)

Кількість захистів: 0

Об'єднання поясів та завоювання статусу абсолютного чемпіона світу – це головні цілі, які ставив перед собою Василь Ломаченко, починаючи професійну кар'єру.

Боксер з Білгород-Дністровського стартував на профі-рингу в напівлегкій вазі, яку згодом залишив через неможливість досягти об'єднавчих боїв з іншими чемпіонами. З цієї ж причини Ломаченко надовго не затримався і в другому напівлегкому дивізіоні.

Можливість проводити уніфікацію титулів Василь отримав у легкій вазі. Спочатку Ломаченко завоював пояс WBA у бою проти Хорхе Лінареса, потім до нього додав титул WBO, відібраний у грудні 2018-го у Хосе Педраси. Далі на черзі був зелений пояс WBC.

31 серпня 2019 року Ломаченко переміг одноголосним рішенням суддів британця Люка Кемпбелла. Причому зробив це на території суперника – у Лондоні.

Щоправда, титул чемпіона WBC надовго не затримався у руках Ломаченка – Василь так і не зміг його захистити. Спочатку Всесвітня боксерська рада перевела Ломаченка у статус «франчайзингового» чемпіона, а регулярним чемпіоном був призначений офіційний претендент Девін Хейні. А потім Ломаченко програв Теофімо Лопесу.

Ціллю впровадження статусу «франчайзингового» чемпіона було сприяння проведенню великих поєдинків в обхід обов'язковим захистам. Цей пояс не можна було завоювати – лише отримати від Ради за досягнення у боксі.

Проте на кону поєдинку Ломаченко – Лопес серед інших поясів Василя (The ring, WBA, WBO) та американця (IBF) стояв і повноцінний титул WBC, яким уже на той час володів Хейні. Президент WBC Маурісіо Сулейман прийняв таке рішення для того, щоб переможець став абсолютним чемпіоном світу. Ситуація з «франчайзинговим» титулом була максимально заплутаною, але у випадку з Ломаченком насправді все було просто – він програв – титул захистити не зміг. Більше нам у цій ситуації знати не потрібно.